За хворих треба боротися! Кінцівку пацієнта було врятовано від ампутації. В КНП «Центральна міська лікарня» РМР успішно виконали складну операцію композитного шунтування нижньої кінцівки після
критичної ішемії внаслідок оклюзійно-стенотичного ураження артерій нижньої кінцівки.
критичної ішемії внаслідок оклюзійно-стенотичного ураження артерій нижньої кінцівки. Операцію проводили: судинні-хірурги Юрій Самойлик, Андрій Охмак, Денис Добровольський, Олександр Дячук, анестезіолог Андрій Огінський, операційна медсестра Людмила Трофімчук.
Екстраанатомічне композитне стегново-підколінне шунтування нижче щілини колінного суглоба – такі операції роблять не в кожному інституті України. Випадок по рятуванню нижньої кінцівки пацієнта в якого розвинулась критична ішемія внаслідок оклюзійно-стенотичного ураження артерій нижньої кінцівки, насправді, унікальний.
В Україні за рік виконується до 10 тис. ампутацій нижніх кінцівок, 70% із них як наслідок оклюзійно-стенотичних уражень артерій нижніх кінцівок. Критична ішемія є основною причиною ампутації. Термін «критична ішемія кінцівок» вперше був
введений P.R.F. Bell в 1982 році. Проявляється вона сильними болями в ногах, котрі посилюються в нічний час, не дають заснути, виснажують, трофічними виразками, дистальними некрозами шкіри і м’яких тканин нижніх кінцівок. Критична ішемія розвивається у 500-1000 тис. пацієнтів на 1 млн. населення в рік у світі.
введений P.R.F. Bell в 1982 році. Проявляється вона сильними болями в ногах, котрі посилюються в нічний час, не дають заснути, виснажують, трофічними виразками, дистальними некрозами шкіри і м’яких тканин нижніх кінцівок. Критична ішемія розвивається у 500-1000 тис. пацієнтів на 1 млн. населення в рік у світі. Прогноз перебігу критичної ішемії порівнюється з онкопатологією та коронарною ішемією. Після ампутації у ранньому післяопераційному періоді помирає 5-20% пацієнтів, протягом 2 років – 25-30% і протягом 5 років – 50-75% пацієнтів. Єдиний метод порятунку кінцівки, а отже і життя пацієнта є проведення реваскуляризації – відновлення кровопостачання під час оперативного втручання, шляхом проведення ангіопластики та стентування (малоінвазивний ендоваскулярний підхід) або відкритих методів (протезування та шунтування) судини. Ендоваскулярна ангіопластика та стентування ефективні при коротких оклюзійно-стенотичних ураженнях. При критичній ішемії кінцівок це, переважно, ураження значної довжини артерії(більше 10-15 см).
Юрій Віталійович Самойлик, лікар-судинний хірург, що виконував операцію, розповідає:
– Найчастіше в світі використовують протезування, шунтування. Наш випадок унікальний і складний тим, що пацієнт (66 років), переніс 2 роки тому першу операцію протезування. Була забита судина, наступило явище критичної ішемії, вшили штучний протез. Після цього хворий не в повній мірі виконував рекомендації щодо систематичного прийому кроворозріджувальних препаратів, які забезпечують нормальний кровотік та попереджають тромбування протезу. Через 2 роки наступив тромбоз протезу, знову загрозлива ішемія, почались сильні болі, хворий не спав декілька днів. Звернувся у лікарню, ми відновили прохідність протезу, поставили стент (ендоваскулярно) в найбільш проблемній ділянці. Хворого відновили, він знову повернувся до звичного життя. Людина працююча, активна, знову були огріхи в прийомі призначених ліків. Знову повторна ситуація. Пацієнт звертається, декілька днів його лікували медикаментозно. Ефекту немає. Ми колективно вирішуємо йти на ризикований крок складної реваскуляризації із застосуванням композитного шунта. Була виконана операція екстра анатомічного обхідного композитного шунтування нижньої кінцівки. Тривала операція майже 8 годин.
В Україні такі операції роблять Івано-Франківські колеги. Ні в Києві, ні у Львові композитні шунти не застосовують. Немає досвіду, складна операція і виходжувати таких хворих дуже складно. На повторних операціях завжди є ризик інфікування, потрібен вивірений підбір антибіотиків для того, щоб все прижилось і, знову-таки вена, яка береться, вона не завжди підходить по діаметру. Треба зважати на дуже багато нюансів, але, на щастя, у нас все вдалося. Хворого ми лікували протягом місяця, рани погано гоїлись, в післяопераційний період вкладено дуже багато зусиль, і щоб пацієнт виконував усі рекомендації, щоб уникнути інвалідизації. Нині він активний, у задовільному стані, з відсутністю клінічних проявів критичної ішемії, сам рухається без допомоги на будь-яку відстань без больового синдрому. За хворих треба боротися. Такі операції потрібно впроваджувати, тому, що це єдиний шанс врятувати життя пацієнту, його повноцінне функціонування і забезпечити його активність в житті.
Часто люди не розуміють що таке медицина. Шаблону лікування немає, все дуже індивідуально. От і виходить, що живеш турботами про кожного конкретного пацієнта, 24/7 спостерігаєш за будь-якими коливаннями у стані його здоров’я, повністю занурюєшся у роботу, прораховуєш ускладнення і розумієш, що може бути, і коли бачиш позитивний результат своєї роботи це, звичайного, окриляє.
Люди мають дбати про своє здоров’я, краще вчасно зарадити хворобі. Якщо відчуваєте біль, потрібно звертатись за консультацію до спеціаліста. Це не означає, що такі операції потрібні усім. Спочатку медикаментозно все відкореговуємо, обстежуємо, аналізуємо спосіб життя, фактори ризику, медикаменти, що вживаються, відповідно до цього підбирається правильне лікування, якщо не допомагає – розглядаємо інші методи. Головне вчасно звернутись.