За матеріалами газети “Медичний вісник+”
РОДОВЕ КОРІННЯ НАТАЛІЇ РОГАНІНОЇ
   Лікар-лаборант клініко-діагностичної лабораторії Рівненської центральної міської лікарні Наталія Роганіна визнає – на вибір професії вплинуло її родове коріння. Адже лікарями були не тільки її батьки, а й більша частина близьких родичів.
   Наша професія – важлива і перспективна
– Так, у родині Роганіних дуже багато лікарів та медсестер, – каже Наталія Роганіна. – Серед них є стоматологи, фармацевти, педіатри, терапевти. Багато хто працював у санітарно-епідеміологічній службі. Наприклад, моя мама Людмила Іванівна за фахом лікар-бактеріолог, а тато, Олександр Миколайович, був спеціалістом із комунальної гігієни, все життя працював головним лікарем Здолбунівської санітарно-епідеміологічної станції. Втім, звичайно, є винятки. Моя сестра Яніна, обрала професію економіста, а я все-таки вирішила піти протореним батьками шляхом, бо просто не уявляла свого життя без медицини.
   Після закінчення 9 класу Наталя поступила до Рівненського медучилища, рік працювала медичною сестрою, а потім стала студенткою Львівського державного медичного університету.
– Одразу після закінчення училища я поступала в Дніпропетровську медичну академію – не пройшла за конкурсом. Тому після року роботи медсестрою вирішила повторити спробу здобути вищу освіту, – посміхається вона. – І без проблем поступила до Львова. Коли ж після шести років навчання мені запропонували звернути увагу на клініко-лабораторну діагностику, я без зайвих роздумів обрала саме цю спеціальність і жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
Щиро переконана, що клініко-лабораторна діагностика – дуже цікавий напрямок медицини, який допомагає не тільки встановити правильний діагноз, а й запобігти хворобі, спрямувати лікаря-клініциста на причину захворювання, на зменшення можливості побічних наслідків призначеного лікування. Висококваліфікований лікар-лаборант може багато підказати вузькому спеціалісту, направити його на пошук причини розладів в організмі хворого.
Загалом основне завдання у нашій професії – не пропустити важливі показники, які можна побачити тільки під час лабораторного дослідження і не нашкодити пацієнту. Я дуже рада, що у нашому закладі спеціалісти клініко-діагностичної лабораторії працюють у тісному тандемі з клініцистами, які часто радяться з нами. Ми разом їздимо на конференції, проводимо спільні заняття, прослуховуємо вебінари.
   За нинішньої ситуації, коли у світі панує епідемія COVID-19, це особливо важливо, бо ми завжди можемо щось одне одному підказати, звернути увагу на важливі моменти, вчасно відкоригувати тактику лікування таких хворих. Чим більше працюю, тим більше переконуюсь: наша професія – важлива і перспективна.
Асоціації Рівненщини тісно співпрацюють
Після завершення навчання у медичному університеті Наталія Роганіна за розподілом потрапила в Центральну міську лікарню, у лабораторію, яка працювала при інфекційному відділенні. І подальший її професійний шлях тісно пов’язаний саме із цим закладом.
– У Центральній міській лікарні я працюю з 2003 року, – уточнює вона. – До 2020 року рахувалася лікарем-лаборантом інфекційного відділення, а в 2021 році, у зв’язку із реорганізацією нашої структури, коли було об’єднано ургентну лабораторію зі стаціонарною і з лабораторією інфекційного відділення, моя посада звучить так: лікар-лаборант клініко-діагностичної лабораторії ЦМЛ.
Паралельно із роботою в Центральній міській лікарні Наталія Олександрівна взялася за організацію СНІД-лабораторії при Обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ, яку очолювала протягом п’яти років.
– Ця робота дала мені величезний досвід. Разом із тодішньою очільницею центру Оленою Василівною Гандзюк ми кардинально розширили спектр діагностики, активно проводили навчання середнього медперсоналу та лікарів. Лабораторія постійно поповнювалася новим сучасним обладнанням, працювати там було дуже цікаво.
Втім, у 2013 році переді мною постав непростий вибір між роботою у ЦМЛ і в Центрі СНІДу. Жаль було покидати таку цікаву справу, але я все ж таки обрала заклад, який вже став мені рідним. Відтоді повністю віддаю себе роботі в дружному колективі Центральної міської лікарні.
Незважаючи на завантаженість на постійному місці роботи, у 2010 році лікар-лаборант сміливо взяла на себе керівництво важливою громадською організацією – Асоціацією забезпечення якості лабораторної медицини у Рівненській області.
– Серед спеціалістів із лабораторної діагностики було декілька достойних кандидатур, але загальним голосуванням обрали мене, – пригадує пані Наталія. – Я не відмовлялася, адже добре розумію важливість такої структури. До речі, в роботі нашої асоціації дуже допомагає тісна співпраця з іншими медичними громадськими об’єднаннями області. Зокрема, із Асоціацією сестер медичних, якою керує Людмила Романішина-Лановська. Ми проводимо спільні заняття, тренінги, конференції як серед фахівців та спеціалістів лабораторної служби, так і медичних сестер, на які нерідко запрошуємо спеціалістів з інших регіонів країни, представників післядипломної освіти. Вони ніколи не відмовляють нам, бо знають що в Рівненській області працюють висококваліфіковані спеціалісти під керівництвом головного експерта з клінічної лабораторної діагностики області Володимира Васильовича Луцика. Саме він зумів нас зацікавити і переконати в необхідності навчання, опанування перспективними напрямками лабораторної діагностики. У результаті приїзд рівнян на будь-яку столичну конференцію завжди помічають, бо наша делегація – найчисленніша серед інших.
Звичайно, під час епідемії всі перераховані заходи проводяться в онлайн-режимі, але сподіваюся, що незабаром ми знову повернемося до живого спілкування, до тісних і плідних контактів із колегами з усієї України.
   Лабораторна діагностика не стоїть на місці
   Ні обмін досвідом, ні впровадження нових технологій «ковід» зупинити не може. Навпаки, саме в таких нестандартних, критичних умовах напрямок клінічної лабораторної діагностики розвивається ще більш стрімкими темпами.
– Ми проводимо усі заплановані заздалегідь семінарські заняття, адже маємо опановувати все нове, що з’являється в Україні і в світі, – каже лікар. – Звичайно, вони проходять в онлайн-форматі, але на ефективність навчання це не впливає.
У своїй лабораторії активно впроваджуємо нові стандарти досліджень, опановуємо додаткові практичні навички і ділимося отриманим досвідом з іншими. Головна мета роботи нашої Асоціації на цьому етапі – забезпечити усіх спеціалістів області необхідними їм знаннями, і ми це успішно робимо.
   Велику роль відіграє і активне спілкування між працівниками лабораторій Рівненщини. В області працює так зване лабораторне коло, яке є гарною школою для молодих фахівців. Ми завжди допомагаємо одне одному, розглядаємо незрозумілі питання, знаходимо оптимальні рішення в якихось проблемних ситуаціях. А також ділимося власними напрацюваннями як із лабораторними спеціалістами, так і з лікарями-клініцистами.
Завжди повторюю: лабораторна діагностика, як і медицина в цілому, ніколи не стоїть на місці. Вона розвивається, йде вперед. Зараз з’явилося багато сучасного, високоефективного, модернізованого обладнання. Як спеціалісти, так і фахівці лабораторної справи мають зорієнтуватися самі і зорієнтувати лікарів інших спеціальностей у його можливостях.
Не менш важливим, на думку Наталії Роганіної, є дотримання максимальної безпеки лабораторних працівників під час роботи.
– У Центральній міській лікарні широко практикується вакуумний забір крові і доставка біоматеріалу в лабораторію медсестрами відділень, де перебувають хворі, – розповідає спеціаліст. – Особливо це актуально в умовах епідемії, коли необхідно мінімізувати взаємодію між медичними працівниками, аби уникнути зараження коронавірусом. Лабораторний процес має бути максимально автоматизований – від цього залежить безпека медичного працівника, якість лабораторного процесу, а значить, і ефективність лікування, яке напряму залежить від якості виконання лабораторних досліджень. Саме тому ми прагнемо скоротити ручні методики.
Зараз робиться акцент на імунологічних дослідженнях – визначення антитіл і антигену до COVID-19, визначення імунного статусу людини. З’явилися дослідження високоспецифічних білків, які показують тактику лікування і прогноз у пацієнта з COVID-19.
Завдяки тому, що наша лабораторія, як і лабораторії інших опорних лікарень має висококласне, сучасне обладнання, працювати стало набагато легше. Паралельно йде додаткова комплектація апаратурою інших лабораторій області, багато з яких тільки нещодавно отримали обладнання для ПЛР-досліджень. Тому на часі – ознайомлення та впровадження методики полімеразно-ланцюгової реакції в медичних закладах. Зараз вже йде стажування спеціалістів, які працюватимуть на цьому обладнанні, в Обласному центрі громадського здоров’я і в Обласному лабораторному центрі. Причому вивчаються особливості проведення ПЛР як на антитіла до «ковіду», так і на антитіла до інших інфекцій.
   В цілому, лабораторна діагностика на Рівненщині розвивається, спеціалісти навчаються, обладнання стає більш автоматизованим, і поступово, опановуючи нові способи досліджень, ми відходимо від старих методик.
«Я – за вакцинацію»
Має свою переконливу думку Наталія Роганіна і щодо розпочатої в Україні вакцинації проти COVID-19.
– Я прихильник вакцинації і поясню чому. Кожен із нас відповідає як за себе, так і за людей, які нас оточують. Передусім за свою сім’ю, за своїх батьків, за знайомих, із якими спілкуємося. Я не хворіла на «ковід», тому не маю антитіл від цієї інфекції. І в моїй родині є мама, яка відноситься до групи ризику. Як медики, ми з нею розуміємо, що вакцинація нам необхідна. До того ж, спілкуючись із іншими спеціалістами (у мене дуже багато одногрупників, які живуть за кордоном і вже отримали вакцину від COVID-19), все більше переконуюсь у безпечності цієї процедури. Тому вакцинуватися буду, моя мама і чоловік також готові щепитися. У цьому немає нічого страшного, адже (ще раз повторю) так ми виявляємо нашу відповідальність один за одного і ставлення до навколишніх, які контактують із нами.
   Підтримує вакцинацію і більшість нашого колективу. Він суто жіночий, а жінки, як відомо – берегині свого роду. Як ніхто інший ми розуміємо небезпеку цієї інфекції та переваги щеплення.
До речі, хочу зауважити, що колектив у нас досить молодий. Всі майже одного віку, тому з радістю сприймають нове, швидко навчаються і опановують сучасні технології. Очолює лабораторію Галина Юріївна Луцик – висококласний, організований, дуже начитаний спеціаліст, який ніколи не перешкоджає нам виявляти ініціативу, з якою можна у будь-який момент порадитися і не боятися висловити власну думку.
   Для мене особисто важливо, що між нами ніколи немає суперечностей. Коли ти аргументуєш своє прохання, пояснюєш власне бачення, то завжди можеш розраховувати на підтримку колег. І це ще одне свідчення розвитку професійного рівня працівників лабораторної служби нашої лікарні.
Загалом у Рівненській області багато висококласних спеціалістів, серед яких і мої вчителі лабораторної медицини, які багато чого навчили та підказали. Це Антоніна Дмитрівна Солощук, Галина Петрівна Яцишена, Людмила Федорівна Козярчук.
Хочу зауважити ще один важливий факт: працюючи в імунологічному підрозділі клініко-діагностичної лабораторії, маючи досить великі навантаження, завжди із задоволенням йду на роботу, бо впевнена, – якщо буде потреба, колеги мені допоможуть, підтримають і зрозуміють.
Приємно, що ми всі тісно спілкуємося не тільки під час роботи, а й поза нею. Дуже любимо подорожувати. За останні роки об’їздили всі замки Рівненщини, Тернопільщини, Львівщини. З радістю відвідали різдвяний Львів, тепер хочемо його побачити ще й у теплу пору року. Планів багато, і це теж надихає.
   Люблю спорт, мандрівки та книжки
Поговоривши про професію і колектив, традиційно переходимо до питань про родину та захоплення нашої героїні.
– Сім’я у мене невеличка: я і чоловік Ігор, він у мене програміст. Живемо ми разом із моєю мамою. Тата, на жаль, вже немає. Мама зараз на заслуженій пенсії, але продовжує консультувати колег, знайомих, вона може багато порадити зі своєї професійної точки зору.
А от захоплень у мене багато – люблю пекти різні смаколики для рідних і подруг (хист до кулінарії у мене від мами та бабусі), дуже люблю вишивати. Причому вишиваю усе: і картини, і рушники, і одяг. У день нашого весілля Ігор одягнув вишиту мною сорочку, а я – загаптовану власними руками сукню.    Ці речі для нас – справжні обереги.
А ще Наталія Роганіна любить спорт, мандрівки та книжки. Мало хто про це знає, але вона кандидат у майстри спорту з баскетболу і свого часу грала у збірній баскетбольній команді Львова. Щодо подорожей, то у мандри вона готова вирушити в будь-який вільний від роботи час.
– Ми з чоловіком об’їздили всю країну, – ділиться Наталія Олександрівна. – Причому це не завжди заплановані і продумані поїздки – просто нам захотілося, сіли і поїхали. Не обов’язково їхати далеко, і на Рівненщині є напівзруйновані замки, закинуті садиби, про які дуже цікаво щось дізнатися. У результаті нашу область ми вже вивчили досконало. Так само відкрили для себе Тернопільщину. Переконана, що окрім професії треба знаходити час для своїх захоплень, відволікатися на щось цікаве. Для мене зараз це краєзнавство і історія, тому що це наше коріння. Читаючи художню, історичну, краєзнавчу літературу, роздумую над загальнолюдськими цінностями, становленням української культури та самобутності. Підтримуючи теплі зв’язки із родинами тата і мами, шануючи родинні традиції і слідуючи їм, почуваюся захищеною, краще розумію світ, у якому живу. Для мене це дуже важливо, і саме цим я готова ділитися з іншими.
Неля ЗАБОЛОТНА