Про життя, смерть і безмежну вдячність
– Путі Господні є несповідимі…
Ні-ні – спростовує з хреста Господь,
Явивши путь єдину і відому,
Як путь-артерію, якою є Любов…
І серед нас є приклади дивинні
Таких артерій Божої Любові,
Якими є усі Його святі…
   Важко передати відчуття, які зіткані із солоних сліз відчаю і надії, сум’яття горя і радості. Історія однієї гіркої втрати, яка переродилась у чудо спасіння тих, хто про нього мріяв і сподівався. Такі «відверто-чутливі» теми не для соціального огляду, надто вони потаємні і «подразливі». Проте є у цій історії нота, яка бринить вагомістю і проситься бути почутою попри усю змішаність почуттів. Мова про безмірну вдячність, яку не висловити словами, а так хочеться, бо життя багатьох людей набуло іншого змісту. Днями минає 40-й день, як не стало пацієнта, органи якого, зі згоди рідних, були пересаджені іншим хворим.
   На недільне богослужіння одного із храмів м. Рівного, до того самого о. Володимира, який опікується і нашою міською лікарнею, слово якого було першим втішенням і підтримкою для родини, яка погодилась, на посмертне донорство рідного, прийшли близькі помолитись про його душу. До храму прийшла також жінка, яка після завершення служби попросила священника дозволу поговорити з родичами померлого. Вона приїхала із Києва, мати одного із тих, кому пересадили орган. Нині її син уже може повноцінно жити. Приїхала висловити усю свою вдячність за їхній мужній гуманний учинок, помолитись і віддати шану тому, чия смерть стала продовженням життя для інших. Усі розуміють скільки розчулених слів і сліз там було. І одному тільки Богу відомо, що пережили ті люди останнім часом: були чужими, тепер уже близькі.
   Нейморівно складний моральний вибір, відпустити і віддати часточку найдорожчого.. Але, можливо, це і є істинний шлях тієї жертовної любові, що розкривається в Святому письмі? Любові, що через добро і страждання розкриває інший сенс, дає відчути полегшення і заспокоєння, немарність буття, бо життя продовжує жити в інших…
Надія на майбутнє потрібна живим. Тим кого більше немає – царство небесне.
Мимоволі незримо підступає питання, а якби так склалась доля…який би шлях обрав я?